Відомо, що наприкінці 1815 року парохи отримали розпорядження консисторії про потребу заснування парафіяльних шкіл. У тих місцевостях, де вже були такі школи, парохи мали агітувати громади та домінії до збільшення платні вчителям, а також підшукувати людей, здібних до вчительської праці. Губерніальна влада також наказувала, щоб було організоване повторювальне навчання дітей, які закінчили школи, у святкові та недільні дні у післяобідній час, щоб діти не забували вивченого в школі матеріалу. Можливо, що у цей період була заснована дяківна і в Ляшках(сучасна назва – Горішнє і Долішнє).
Влітку 1820 року краєва влада наказувала, щоб вчителі не примушували учнів ходити до школи в час жнив. Восени того року губерніальна влада наказала деканам перевіряти національні школи не раз в рік, як було до того, а раз в півріччя. В листопаді вчителям було дозволено мати індивідуальні заняття з учнями, які погано вчаться, але проводити їх з відома директора. У травні 1821 року губерніальна влада вимагала від священників, як опікунів шкіл, подати річні звіти, в яких чітко зазначити, скільки дітей в селі мали ходити до школи і скільки реально ходили, скільки вміє добре читати. В грудні 1821 року для парафіяльної молоді була видана книжка «Чин утренний і вечерний» (ціна кр.). Кожен парох мав повідомити церковній владі скільки таких книжок потрібно прислати в парафію зі Львова. Весною 1822 року цісар звільнив від поштових оплат листування в шкільних справах. Консисторія обіжними листами повідомляла парафії про пустуючи місця вчителів в різних місцях Галичини. 5 червня 1822 року цісар наказав, щоб у школах Галичини між святом Різдва та Новим Роком було лиш святкові дні: Різдво та св. Степана, а канікули, щоб тривали від 16 липня до 31 серпня. У 1824 році консисторія наказувала священникам наглядати, щоб діти не занедбували повторювального навчання після закінчення школи та подавали детальні звіти про діяльність шкіл, в яких зазначали, що діти вміють по-українськи, по-польськи та по-німецьки.
Вже у 1832 році тут працювала школа-дяківка.
28 вересня 1861 року була заснована тривіальна школа в Ляшках Долішніх. Громада визначила на утримання вчителя 180 зр. в рік, дала йому морг городу, 6 сягів дров для опалення та 5 зр. для премій кращим учням. У 1864 році школа вже була 2-класною. У 1867 році вчителював Іван Маначинський, який мав вже 10 років педагогічного стажу. В селі було 48 хлопців та 32 дівчини, здібних до навчання. До школи ходили відповідно 20 та 12 дітей. Більше половини не мали уявлення про освіту.
У 1874 році школа була визнана філіальною стосовно етатової школи в Берездівцях. Оклад вчителя становив 250 зр в рік (180 зр готівкою від громади, 26 зр від двору та 44 зр від шкільного фонду).
У 1885 році в школі (недавно збудованій) вчителювала Марія Козак.
У 1889 році тут вчителював Голинський. Тут він витерпів удари долі: спочатку померла донька Олена, а незабаром після того, 18 березня 1889 року, померла його 22-річна дружина Люба.
Влітку 1892 року школа отримує статус етатової (самостійної). Кілька років перед тим громада збудувала новий шкільний будинок. 1892 року школа мала 137 учнів (з 160 дітей шкільного віку). На засіданні громадських рад обидвох сіл в січні 1895 року було вирішено, щоб гроші на оплату вчителя надалі селяни платили централізовано у вигляді 13% додатків до своїх податків. Таким чином вчитель отримував гарантію своєчасної виплати зарплати, не загострюючи стосунків з громадою або окремими її членами.
У 1894 році в школі був організований недетатовий клас . День після цього громада за 1300 зр збудувала нову школу з двома класами для занять. У 1895-97 роках у школі щоденне навчання відвідували відповідно 91, 145 та 159 учнів. На доповню вальне навчання у недільні та святкові дні приходили відповідно 19,21 та 24 учні. Тому з 1 січня 1898 року школа була перетворена на двокласну.
У 1899 році в Ляшках Долішніх вчителювали Володимир та Анна Калиновичі.
Саме в цей період біля села (3,5 км) постала мазурська колонія Красна Гора. У 1900 році діти з цієї колонії мали йти на навчання до Ляшок. Це викликало велике обурення в громаді. Селяни побили обидвох війтів, погрожували побиттям священникові. Був побитий і Калинович. В жовтні він звертався до шкільної влади і просив прислати в село комісара для вияснення селянам шкільних справ. При цьому зазначив, що вони побоюються, що через мазурських дітей їм доведеться знову добудовувати школу. Не виключено, що селяни побоювались, що саме через присутність цих дітей у школі, вона буде сполонізована.
13 жовтня 1900 року Калинович просив повітову шкільну раду утворити в селі надетатовий клас, а мазурам з Ляшок Горішніх та Красної Гори пропонував утворити окрему школу з окладом вчителя 200 зр та додатком до 10 корців зерна. 7 травня 1901 року Калинович підказував шкільній владі, що мазурам з Красної Гори краще добиратися до школи в Гранках, бо від Ляшок Красну Гору відділяє глибокий рів. Одночасно наводив список дітей шкільного віку (разом з дітьми Красної Гори): у 1896 - 90, у 1897 - 112, у 1898 – 130, у 1899 – 143, у 1900 – 186, у 1901 – 202. Зрозуміло, що всіх їх не могла помістити школа в Ляшках.
Під тиском громади окремий польський клас у Красній Горі, який вважався надетатовим до школи в Ляшках, у вересні 1904 року був перетворений на окрему однокласну польську школу.
У 1913 році в Ляшках Горішніх працювала 2-класна школа, в якій навчалось 208 учнів. Вчителів було троє.
Весною 1921 року місцевий комісар-мазур мав намір будувати на пасовиську школу і навіть розпочав звозити туди дерево. Проти цього протестував директори школи Стах Кобилянський, але зате мусив разом з селянами тижнями переховуватись в лісі від поліції.
Кобилянський мав також натягнуті стосунки з місцевим парохом. Він сам про це писав у газету «Парох процесувався з попереднім управителем школи Школьником, дуже чесним, оскаржував його до окружної шкільної ради. По 12 роках цієї боротьби, коли Школьник помер, прийшов на короткий час як евакуйований з східних повітів громадянин Винницький. Священник і з тим почав боротьбу. Тепер прийшов я і те саме зі мною. Мушу сказати, що о. Андрухів має специфічну ненависть до місцевого вчительства. Зле заховує себе в церкві.»
У 1922/23 навчальному році школа у Ляшках Горішніх не працювала через відсутність приміщення. А учнів було 246… Не виключено, що польська влада спеціально закривала її, щоб нахилити селян до будівництва спільної школи з поляками з Красної Гори.
У 1930 році в Ляшках Горішних навчались 110 учнів, в Ляшках Долішніх 87 учнів.
У 1936 році тут працювала 4-класна школа, в якій навчались 218 учнів.
НОВА ШКОЛА В с. ГОРІШНЕ
28 серпня 1958 року відкрито школу. Першим директором школи був М. М. Сморгович.
1958-1959рр – перший начальний рік в основній школі.
1 вересня 1958 року в школі нараховувалось 206 учнів в І-VІІ класах:
1 кл – 29
2 кл – 23
3 кл – 33
4 кл – 39
5 кл – 40
6 кл – 18
7 кл – 24
2001 – 2002 н.р. у школі вчились 92 учні: 36 – 1-4 кл, 56 – 5-9 кл.
2009 – 2010 н.р - 72 учні: 1-4 кл -30, 5-9 кл - 42 учні.
2012 – 2013 н.р – 56 учнів.
2017-2018 н. р. - 59 учнів.